Навіщо та як читати «Фауста» Й.В. Ґете?

"Фауст" Й.В. Ґете – це європейський і світовий шедевр. Видатний німецький філософ і літератор писав твір з 1773 по 1831 р. і, зрозуміло, що це твір не для розваги. Як же ж його сприйняти сучасним підліткам, щоб залишилися приємні враження і виникло бажання перечитати цей твір знову в же дорослішому віці? Пропоную декілька мотиваційних речей.

Ми живемо в еру інформаційних технологій. У будь-який час можемо дізнатися про все, чого тільки наша душа забажає. В інтернеті шукаємо від прогнозу погоди до, не знаю, скажімо, технології зварювання металів. І в якийсь момент з'являється смілива думка (а деякі студенти мені про це говорили!): "А навіщо системна освіта в школі, якщо все потрібне шукаємо в інтернеті. Який сенс?" І тут ви відчуваєте щось подібне до того, що відчув вічний образ, ґетівський Фауст. Щоправда, у нього не було інтернету, але він сам "до краю всіх наук дійшов", але сенс життя йому так і не відкрився. І читач, услід за Фаустом, у супроводі неоднозначного Мефістофеля, поринає у незбагненні пошуки істини існування, насолод і справжнього людського щастя. Ще не стало цікаво? Тоді йдемо далі.

У трагедії-поемі є місце історії кохання: Фауст закохується в Маргариту (таке ж жіноче ім'я обере для свого роману про майстра М.Булгаков!). Кохання пройде ряд випробувань, але на все ж на тому світі пара буде разом.

Фантастичні елементи твору видадуться приємними й захопливими для любителів фентезійного чтива. Чого тільки не витівлятиме Мефістофель, щоб ощасливити свого потенційного раба в потойбіччі – Фауста!

У будь-якому віці ми хочемо якось позиціонувати себе, з часом з'являються питання: "Як стати щасливим?", а, можливо, ще й глибше: "У чому сенс існування людини?" і тому подібне. Вибачте за спойлер → Відповідь на це питання автор дає в останньому монолозі:

Лиш той життя і волі гідний,

Хто б'ється день за днем за них.

Нехай же вік і молоде й старе

Життєві блага з бою тут бере.

Коли б побачив, що стою

З народом вільним в вільному краю,

Я міг би в захваті гукнути:

Спинись, хвилино, гарна ти!

Ніяка вічність не поглине

Мої діла, мої труди!

Провидячи те щасне майбуття,

Вкушаю я найвищу мить життя.

Сучасна людина, маючи доступ майже до всіх знань, буде натхненною, що її діла оцінять інші, і розвиватися, творити своє, неповторне – потрібно. А доба Просвітництва здається схожою на добу інформаційних технологій (у яку живемо ми) своєю увагою до знань.

Читати раджу, звичайно, найкращий у світі переклад геніального М.Лукаша. Дійсно сприймається легко і захоплююче. Хоча, якщо знаєте німецьку, то будь ласка!

Ще раджу прочитати теоретичний матеріал у підручнику Ю. Ковбасенка "Зарубіжна література", 11 клас, 2019 р.

ПРИЄМНОГО ЧИТАННЯ КЛАСИКИ!