Катерина Білокур. Квіти як сенс життя

Матеріали для розробки заходу, присвяченого 

українській художниці Катерині Василівні Білокур

Чи може жінка стати художником? Для нас, людей ХХІ ст., відповідь є однозначно ствердною. Але Катерині Білокур усе своє життя потрібно було це доводити. У різних закладах культури та освіти важливо проводити заходи, присвячені цій не просто талановитій художниці з української глибинки, яка прославилась своїми картинами на увесь світ, а справді геніальній, особливій жінці – Катерині Василівні Білокур, для якої справді квіти стали сенсом життя. Цікавим і змістовним є наступне відео про життя видатної художниці.

Доля Катерини Василівни склалася так, що вона не мала своїх власних дітей. Але всю любов, на яку здатне було її велике щире серце вона віддала квітам, яких ніколи не рвала, а малювала так, ніби кожна квіточка, кожна травинка – це маленький янгол із золотавим ореолом.

Поезія Ганни Чубач «Діти Катерини Білокур»

Богданівка – не Богом дане,
Не чортом прокляте село,
А та земля, де на світанні
Найбільше квітів розцвіло.
І гомонять вони, як люди,
І мова їхня – голосна.
Таких квіток ніде не буде,
Хіба що вицвітуть у снах.
Такі – не хиляться, не в’януть,
Таких морози не приб’ють.
І навіть росами тумани
Перед світанком не заллють.
На них немає ні пилинки.
Це їх не можна не любить
Це їх самотня добра жінка
Колись навчила говорить.
Усі вони у світ широкий
Зітхають крильцями бджоли.
Лиш чорнобривчик кароокий
Ще не говорить, бо малий.
Але і він – уже сміється,
І тулить личко до листа,
І сам собі таким здається,
Як хтіли пензель і рука.
Його сестра, струнка жоржинка,
Усім розказує про те,
Що мама їхня – Катерина,
Що серце в неї – золоте.
В родинній злагоді – довірі,
Чи тепле літо, чи зима
Гуляють квіти на подвір’ї,
А хтось казав – «дітей нема»
А то збираються, ідуть,
Щоб дивувать красою світ.
А їх очікують сусіди
Та бур’янець коло воріт.

Вони вертаються, бо знають:

Яким не був би інший світ,

А квітка мальви спочиває,
Коли схиляється на пліт.

Особливо Катерина Василівна любила малювати квіти, вона вважала їх живими істотами, очима землі, своїми діточками. Майстриня ніколи не рвала квіти в букети, лише іноді була змушена зірвати одненьку квіточку, поставити в склянку з водою і змалювати, залишивши напис на картині «малювала з натури Катря Білокур». Зривала лише цілющі квіти й трави для лікування на Трійцю, щоб встелити долівку в хаті любистком, чебрецем, м’ятою. Усе життя вона садила, висівала квіти у квітнику біля хати, на городі. І сьогодні квітують рожі, нагідки, кручені паничі, троянди, айстри,чорнобривці на подвір’ї музею-садиби К.Білокур у Богданівці.

Дерева і сусіди свідки,

Що ради малювань вона

Ніколи не зірвала квітки –

Ні ружі, ані стоян.

                    В.Юхимович      

   

Чи є на світі людина, яка б не любила квітів? Певно, немає! Кожен з нас з нетерпінням чекає своєї улюбленої пори року – весни, літа чи осені, аби помилуватися квітами. А в Києві є таке святе місце, де одночасно «цвітуть» в одній картині квіти різних пір року, зібрані у фантастичні букети буйною уявою художниці – це територія Свято-Успенської Лаври, державний музей українського народного декоративного мистецтва, зал творів народної художниці України Катерини Василівни Білокур. Не маючи ні вчителів, ні спеціальних підручників, вона вирішила вчитися в природи: «Я на матір-природу дивилася і в неї багато й на фарби тони й півтони вчилася».

Катерина Василівна, крім того, що створювала справжні шедеври малярства, постійно займалася самоосвітою. Проста жінка з Богданівки читала твори І.Франка, М.Коцюбинського, В.Стефаника, Г.Гейне, В.Гете і свої враження переливала у свої твори, а також у листи до друзів і знайомих. ЇЇ листи вражають не лише точними й глибокими характеристиками подій, людей, мистецьких творів своїх і чужих, а й глибокою філософською мудрістю в поглядах на життя і його найбільші цінності. Ці листи, на думку багатьох письменників, зокрема Олеся Гончара, Миколи Бажана щось більше, ніж література. Вони, писав Микола Бажан, «наче сплески світла осяюють ту незбагненну, загадкову путь, яку проходить творчий геній, таємниче зароджений в якійсь людській істоті і, не зважаючи на дошкульні терни, завади, перешкоди, розцвілий і стверджений своїми виношеними, вистражданими свідченнями правди життя і краси <…> Листи жінки, яка навіть не вчилася в початковій школі, такі ж талановиті, як і її картини».

Сьогодні ми схиляємо низько голову перед великим талантом, перед жінкою-художницею, перед Катериною Білокур, яка для нас творила красу, талант її житиме вічно. Катерина Василівна любила кожну квітку, кожний пагінець і не могла їх зірвати. Не тому, що її вчили це робити, а тому, що Катерина Василівна просто не могла по-іншому. Вона хотіла стати талановитою художницею, і стала геніальною, самобутньою, неповторною художницею. Бажаю і вам мати свою власну ціль у житті (щоб поруч з вами були люди, які підтримували й розуміли вашу ціль), а потім, незважаючи на всі перепони на шляху, з успіхом досягти цієї мети! 

Пісні, які можна використати під час заходу:

О.Петрусенко "Чи я в лузі не калина" (Українська народна пісня)

О.Пономарьов "Три поради"  (сл. Ю.Рибчинський, муз. І.Шамо) 

Вікторина

1) «Якби в нас була такого рівня майстерності художниця, ми б змусили б заговорити про неї весь світ». Кому належать ці слова?

Відповідь. 1954 рік. Париж. Міжнародна виставка ЮНЕСКО у Французькому національному музеї «Лувр». Європа знайомиться з творами Катерини Білокур.  Роботи неосвіченої української селянки зацікавили, вразили славнозвісного Пабло Пікассо.

2) Саморобні пензлики. Рослинні фарби. Як ви їх уявляєте? З чого робила Катерина Білокур фарби?

Відповідь. З буряків, калини, бузини, цибулі, різних трав.

3) З чого Катерина Василівна робила пензлики?

4) Що любила малювати Катерина Білокур?

Відповідь. Малювала Катерина Білокур переважно квіти, вчилася їх компонувати, поєднувати. «Квіти, як і люди, – казала К. Білокур – живі, мають душу! Тому ніколи не зривала їх, а змальовувала, сидячи біля стеблини чи куща, бо вважала, що зірвана квітка – вже не квітка». Закохана в дивосвіт квітів, жінка йде за 30 км пішки під Пирятин, аби там побачити, як цвіте конвалія.

5) Назвіть картини Катерини Білокур (за кожну назву – фішка).

6) Перерахуйте квіти, які зображені на полотні «Квіти за тином» (за кожну назву – фішка).

7) Де навчалася Катерина Білокур?

Ніде, тільки самоосвіта.